Богдан Хмельницький і Жовква

Михайло Кубай
Державний історико-архітектурний
заповідник у м. Жовкві.
Доповідь на Міжнародній науковій конференції
«Козацтво як національна еліта в Українській козацькій державі в XVI-XVIII століттях»,
м. Львів, 18 листопада 2017 року.

 

БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ І ЖОВКВА

 

Доповідач працює у сфері охорони і реставрації об’єктів культурної спадщини міста Жовква, тривалий час досліджує історію і культурну спадщину міста. Супутні результати цих досліджень, виявлені події і факти з історії Жовкви дають можливість по новому глянути на деякі сторінки національної  історії і вимагають ґрунтовного перегляду загальноприйнятих уявлень про життя та діяльність Богдана Хмельницького до початку його повстання.
До цього часу біографія засновника нашої держави у XVII ст. має суттєві прогалини, заповнені припущеннями і гіпотезами, чимало сторін його діяльності вивчено поверхово, а духовно-етична сторона його життя, здається, зовсім не досліджувалася. Саме частина біографії Богдана Хмельницького від народження до початку повстання у 1648 році є найменш дослідженою. А у 1648 році йому було вже 53 роки – в ті часи це майже ціле життя.
Складність полягає в тому, що до наших днів дійшло дуже мало історичних джерел, які б дозволяли ґрунтовно дослідити цей період життя гетьмана.

Продовжити читання “Богдан Хмельницький і Жовква”

Рутковича, 25

Початок “другої” частини вул. Рутковича (після перетину з безіменною дорогою вздовж музичної школи). На фото – дім під номером №25, цінна старовинна забудова, пам’ятка архітектури місцевого значення. До речі, майже вся вулиця Рутковича зберегла свій вигляд ледь не двохсотлітньої давнини – будинки, котрі існують зараз, були позначені вже на австрійських кадастрових картах 1850-х років, і сьогодні є історичною спадщиною нашого міста.

 

Сліди минулого

 

Старі польські часи залишили нам у спадок чимало таємниць. Знаки і артефакти, байки і легенди чигають звідусюди – але відкриваються тільки уважним. Про більшість з них вже ніхто не розкаже: ті, хто міг це зробити, зникли разом із довоєнною Жовквою – Жовквою справжньою, зовсім невідомою нам. Прірва між “тоді” і “тепер” -така кардинальна, що, фактично, 1940-ві роки можна рахувати точкою відліку: тоді зламалася ціла епоха. Хоча, здається, пройшло лиш трішки більше, ніж 75 років, і поодиноких свідків тих подій ще можна знайти серед живих. Старовинний будиночок на Йосипа Сліпого, 8. Порослий чагарниками, і, здавалось би, зовсім непримітний. Біля нього ще збереглись металевий парканчик тих часів і декорований парадний вхід (який не використовується вже з півстоліття) з верандою і дашком, вкритим віковим польським склом з перламутровим нальотом. Втім, якщо вдивитися в ці орнаменти, серед гачків, хрестиків та спіралей можна розчитати хитро заховані літери. Дві латинські букви “J.B.” – очевидно, ініціали власника будинку. Можливо, багатого і знаного пана, підприємця чи ремісника – але щось більше ми вже вряд чи дізнаємось. Скільки таких знаків ще є у місті? Зостається тільки шукати…